Чт, 23.11.2017, 12:31
Націоналіст Херсонщини
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаємо Вас Гість | RSS
Форма входу
Календар новин
«  Листопад 2007  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Пошук
Друзі сайту
Головна » 2007 » Листопад » 22 » ГОЛОДОМОР
ГОЛОДОМОР
13:56

Голодомор на Херсонщині

 

Держар­хів області має у своєму розпорядженні фонди, які тільки частково збереглися у районних комі­тетах КП(б)У. Документи райвиконкомів і сільрад за ці роки, на жаль, не збереглися. Але і наявні архівні документи та спогади очевидців відтворюють трагічні сторінки історії цих го­лодних років у нашому краї.

У результаті масового розкуркулення та ви­силки за межі України в кінці 20-х на початку 30-х рр. спочатку куркулів, а потім «міцних» середняків чисельний склад сільського населен­ня різко скоротився. Так, у зведеннях про під­сумки ліквідації «куркуля як класу» по Херсон­ському округу на 10 березня 1930 року значить­ся загальна кількість господарств по 14 районам (на той час до складу округу входили Березнигуватський та Снігурівський райони, які сьо­годні належать Миколаївській області) 93597, розкуркулено з конфіскацією майна – 4217, відібрано коней - 4473, корів - 2730 та ін., всього на 2240896 крб.

Це був тільки поча­ток, лише весна 1930 р., а масове виселення почалося восени 1930-31 рр. У документах сіль­рад, райвиконкомів, окружного виконкому зберігаються акти продажу з торгів майна розкуркулених, про вилучення хліба, вироки сільських сходів про виселення і передачу до суду куркулів.

Ознаки голоду на Херсонщині з'явилися ще у 1929 неврожайному році, особ­ливо страждали від нього бідняцькі господар­ства. Херсонський окрвиконком на засіданні президії в лютому 1930 р. постановив просити уряд збільшити асигнування для округу, оскільки 904-х тисяч крб., виділених із республікан­ського бюджету, було недостатньо. У першу чергу намагалися допомогти дітям. Більше 50 тисяч дітей округу отримували продовольчі пай­ки. Наступні 1930-31 рр. були більш благопо­лучні, але на ці роки прийшлося масове розкуркулення та непосильні хлібозаготівлі. Майже удвічі скоротилась товарна маса зерна.

У ці ж роки пройшла по Херсонщині масова колекти­візація. У доповідній записці окружної робіт­ничо-селянської інспекції в наркомат Робітничо-селянської інспекції УРСР від 18 березня 1930 року йде мова про те, що на 10 березня «обобществлено», тобто усуспільнено, 75182 батраць­ко-бідняцьких і середняцьких господарств або 77,3% із загального числа селянських дворів. Цікаво відзначити, що в тих райо­нах, де в 1932-1933 рр. було найбільш скрутним становище із-за голоду, на початку 1930 року відсоток колективізації був найбільшим. Так, у Високопільському районі він досяг 93,7%, Скадовському - 78,8%.

У кол­госпи «заганяли», так як із них легше було вика­чати хліб, ніж узяти в одноосібника. На міц­них і середніх хазяїв-одноосібників, крім обов'язкових поставок, наклали «тверді завдання» (їх називали «твердозавданцями»). Невиконан­ня загрожувало репресивними заходами. Кол­госпи, які не здали хлібозаготівель, опинялися на «чорних дошках», голів віддавали під суд. У 1932 році Україні, спустошеній і напів­голодній, було «спущено» надмірний план хлібозаготівель.

Приїзд в Україну комісії ЦК ВКП(б) (В.М.Молотов, Л.М.Каганович) сприяв впрова­дженню методів репресивної хлібозаготівельної кампанії. Запанувала атмосфера страху не тіль­ки серед рядових колгоспників, середняків, але і поміж керівниками та активістами. Хлібозаго­тівлі супроводжувалися масовими обшуками, відкриванням ям із хлібом та конфіскацією його. Так, в інформаційному зведенні по Іванівському району 10 жовтня 1930 року повідомлялося, що у Домузлянській сільраді в пошуках хліба у селян комісія, «ходячи по хатах... під час трусу відкриває та обшукує сундуки та ящи­ки, чим зчинила на місці трусу крик з боку селян... В соломі відкрито схований хліб, до 500 пудів ячменю, який колгоспники сховали, щоб не здати державі». У переписці Нижньосірогозького райкому партії зазначається, що хліб заготовляється «методом вилучення, при цьому буквально у кількості 10-20 кг, у кращому випадку 2-3 пуди». У документах зафіксовані висловлювання колгоспників. Так, житель с. Новоолександрівка цього ж району гово­рив своїм односельцям: «Забирають хліб у всіх однаково. Куркулів розкуркулили, у одно­осібників все забрали, тепер починають заби­рати у колгоспників...». А жінки заявляли: «Хліба не дамо!»

У колгоспах «Червоний степ» та ім. Петровського колгоспники виступали із заявами: «У нас забирають до останнього шма­точка хліба, далі нам залишатися немає чого у колгоспі; хліба немає, сіяти нічим, і останні пуди забирають, отримати в колгоспі немає чого, потрібно залишати колгоспи і їхати, куди очі дивляться... далі терпіти не можна...». І колгоспники тікали із сіл у міста, хоча здій­снити ці втечі було дуже важко, бо паспорт­на система, запроваджена наприкінці 1932 року, «закріпачила» їх, прикріпивши насильно до місця голод­ного проживання.

Про надмірні плани хлібозаготівель, наступ голоду свідчили численні листи робітників, селян, відправлені у партійні і радянські орга­ни. Тільки в приймальні голови ВУЦВК Г.І.Петровського зареєстровано у першому півріччі 1931 року більш ніж 30 тисяч листів. Наркомат постачання УРСР у лютому 1931 року визначив три категорії населення, яке забезпечувалося продовольством. Населення Херсона складало 72,8 тис. чоловік, місто відносилося до третьої категорії і не підлягало централізованому забез­печенню, а навколо міста лежали напівголодні села, населення бідувало.

У червні 1931 року робітники найбільшого на той час у Херсоні підприємства - заводу ім. Г.І.Петровського - звернулися до Всеукраїнського старо­сти: «Ми голодуємо... умови наші важкі, ми падаємо з ніг, щоб виконати завдання партії та уряду. Нам, крім чорного хліба навпіл із сміт­тям, нічого немає, тому у нас опускаються руки і повисли голови на плечах».

У Генічеську на районній партконференції в січні 1932 року робітники запитували: «Чому дають тільки 300 г хліба?» і висловлювались: «Не заважало б повернути 1927 рік з його ко­оперативним забезпеченням». Трагічно звучать слова голови колгоспу «Колос» Високопільського району І.П.Колотуші в листі до Г.І.Петровського: «За хорошу роботу артіль у 1929 році отримала приз, а в 1930 - перехідний Червоний Прапор від Зерноцентру - барометр, сотенні ваги та радіоустановку... Але у 1931 році ситуація змінилася неврожаєм озимої пшениці. І коли ми отримали план хлібозаго­тівель, то змогли його виконати тільки на 83 відсотки». Далі він писав, що, згідно з постановою райвиконкому, колгосп повинен вивезти весь посівний матеріал і все зерно або правління колгоспу буде віддано під суд. «Поясніть мені, - писав Колотуша в листі, - чи це така політика партії щодо вивозу всього хліба колгоспами, чи це викривлення лінії партії на місцях?». Відповіді на лист Колотуша не отримав, а Робіт­ничо-селянська інспекція, що прибула з району, виявила частину хліба (після обмолоту) в соло­мі й полові і примусила напівголодних селян здати зерно, видане на трудодні. Правління колгоспу було віддано під суд.

У лютому 1932 р. до Великоолександрівського райвиконкому написав листа комсомо­лець Я.Я. Сторожинський. Він писав, що в кол­госпі забрано весь хліб і колгоспники голодують.

Знекровлені, обібрані, обезлюднілі села України важко пережили зиму 1931-1932 рр. У травні 1932 р. Україна отримала допомогу - 6,5 млн. пудів зерна, із них 1,5 млн. пудів - борошном. Після напівголодної зими сівба 1932 року затяглася. Не вистачало тяглової сили, фізично виснажені селяни ледве виконували польові роботи. На 20 травня 1932 року в республіці було засіяно трохи більше половини запланованої площі.

У постанові бюро Цюрупннського райкому КП(б)У 23 травня 1932 року відзначалися «нездорові настрої щодо неможливості виконан­ня планів сівби, що мотивують ослабленням тяглової сили та відсутністю хліба». Доку­мент соромливо маскує «відсутністю хліба» фізичне ослаблення землероба - селянина, колгоспника. А в протоколі засідання бюро Великоолександрівського райкому від 15 березня 1932 року тривожна інформація: «Мобілізація посівного матеріалу в загрозли­вому стані. На 15 березня мобілізовано посівматеріалу на 20%».

Трагічно звучать голоси колгосп­ників... 10 січня 1932 року в с. Благодатному Нижньосірогозького району колгоспники сіль­госпартілі «Победа», обговорюючи питання про хлібозаготівлю, говорили: «...Що з нами хочуть зробити? Адже від нас останній хліб забирають, і ми залишаємося у становищі 1921 року, і будемо помирати з голоду». Це були пророчі слова. Колгоспник 60-ти років із с. Петрівка: «Я працюю в колгоспі близько трьох років, за цей час і сорочку не заробив, і шматка хліба не маю... наш хліб вивозять...» А жінки-біднячки заявляли: «Ми не допустимо до того, щоб голодувать, як у 1922 році, а візьмемо ломаки й підемо розбивати комори зсиппунктів у Верхніх Торгаях». Документи передають нам, сучасникам, біль людський, хлібороб­ський. «Як тепер жити, - говорили селяни Нижньосірогозького району, - людей і скот нічим кормити, а працювати заставляють. Що вони з нас вимагають хліб, що вони нам його давали?» «Що ми будемо здавати (хлібоза­готівлі), якщо у нас хліба немає, а хай лише попробують прийти до мене самі хліб брати, то без голови підуть із двору».

Під час обшуків, розкриття ям із хлібом розігрувалися справжні трагедії, гинули люди. У листопаді і грудні 1932 року Генічеська районна контроль­на комісія розглядала питання про обшуки, «масові труси» в 38 колгоспних дворах Юзкуйської сільради для вилучення хліба.

У книзі пам'яті голодомору опубліковані спогади жителя с. Станіслава Білозерського (тоді Херсонського) району І.А. Шепеляв. Він писав: «У 1932 р. врожай у нас був середній, але коли почали забирати, то на колгосп був накладений непосильний план - 32 тис. пудів. Тоді почалось розкуркулення та на висилку відправили доб­рих трудівників-середняків».

Цікавими є документи по Новотроїцькому району. У постановах і протоколах засідань бю­ро Новотроїцького райкому КП(б)У в грудні 1932 року відзначалося майже повне припинен­ня хлібозаготівель по одноосібному сектору, по «твердозавданцям» (міцним середнякам); план був виконаний на 31%. Припинили хлібозаго­тівлі зернорадгосп «Дорепбург» та вівцерадгосп ім. Фрунзе. Постанова констатує, що у керівництва господарствами «...шкідливі думки про те, що план хлібозаготівель нереальний...» 22 грудня 1932 р. райком попереджає: «В разі якщо протягом 5 діб у колгоспах «2-а П'ятирічка», «Червона Україна», ім. Косіора, «Комінтерн» та по одноосібному сектору не буде потрібного зрушення, яке забезпечило б виконання хлібо­заготівель, будуть притягнуті (мається на увазі керівництво колгоспами) до найсуворішої пар­тійної, так і радянської відповідальності». А через кілька днів, 27 грудня 1932 року, надіслане ще одне грізне попередження: «В кол­госпах, де буде знайдено розкрадений та прихо­ваний хліб, вилучити увесь наявний хліб без винятку». І як відповідь звучить заява голови колгоспу «Радянський труд» с. Отрадовка того ж району, де хлібозаготівлі виконані лише на 16%: «В колгоспі хліба немає, а також нема розкраденого і розбазареного хліба..., план немає чим виконувати...»

1 грудня 1932 року Генічеський райком розглядав справу ко­лишнього комуніста Гайдамаки, який на зборах бідноти с. Юзкуї заявив, що план хлібоздачі нереальний, що колгоспники голодують. У тих же Юзкуях завідуючий школою був звинувачений у тому, що організував дитячу демонстрацію з гаслом: «Дайош гарячі снідан­ки». По блюзнірськи звучать слова телефоно­грам, переданих директорам МТС і радгоспів Генічеського району: «Припинити видачу на приварок 200-300 грамів, як крайня міра... можна допустити видачу 50-100 грамів крупи в приварок».

Прийшов страшний 1933 рік. Генічеський, Великолепетиський, Новотроїцький, Нижньосірогозький та інші райони лівобережжя ниніш­ньої Херсонської області належали у той час Дніпропетровській області, де секретарем обкому КП(б)У був Мендель Хатаєвич.

Па пленумі Нижньосірогозького райкому КП(б)У 12 лютого 1933 р. мова йшла про те, що Олександрівська сільрада виконала план хлібозаготівель на 29%, у колгоспах «Широке поле», «Правда», «Трудовик» розповсюджують­ся чутки про голод, село настроєне проти полі­тики партії, треба зламати опір куркульської частини села і знайти хліб у ямах. У «Широко­му полі» «куркульство на підкріплення своєї агітації з'їло здохлу коняку». У колгоспі «Земельний труд» у тих, кого вважали активіс­тами, відкрили ями з хлібом. Район винен був державі 13500 тонн хліба. На пленумі було сказано: «Хліб у нас є, мати надію на допомогу від держави - це помилка, його треба знайти у ямах». І там же: «Ми винні у невиконанні втроє зниженого нам плану хлібозаготівель. Ми дали можливість куркулеві сховати хліб у ямах», тоді як куркулі вже були вислані з райо­ну, віднімали хліб у колгоспників і одноосібни­ків. У Трохимівці знайшли яму на 120 пудів хліба, у Верхніх Сірогозах 11 лютого знайшли яму, в якій виявлено 20 пудів хліба. У березні-серпні 1933 р. в с. Сокологірному Генічеського районі знайшли яму з хлібом.

Там же були випадки крадіжок хліба на токах, у коморах. Вражають документи про наго­родження колгоспників, які допомагали у вияв­ленні та вилученні хліба із ям. Їм належав за це певний процент від знайденого хліба - 10-15%. Це сприяло роз'єднанню людей, насадженню доносительства як політичної лінії партії.

Голод супроводжувався епідеміями - люту­вав тиф, шлунково-кишкові захворювання, викликані вживанням у їжу непридатних продуктів. У повідомленнях Генічеського райвідділу ДПУ від 1 червня 1933 р. йдеться про смертність серед дітей і дорослих на грунті голоду, епідемії тифу в селах Рождественка, Петровка, Стокопані, Юзкуї, Новогригорівка.

Картину страшного спустошення являла собою Херсонщина. У телеграмах Одеського обкому КП(б)У до ЦК КП(б)У в лютому-березні 1933 р. повідомлялось: «Становище з постачанням міст Херсона, Зінов'ївська, Первомайська надзвичайно складне, є ряд випадків опухання і смерті» і далі: «Винятково складне становище із хлібопостачанням нашої області (Одеса, Миколаїв, Херсон). У кві­тні 1933 р. секретар Генічеського райкому КП(б)У повідомляв політвідділ МТС: «Маємо збільшення смертельних випадків на грунті голоду... за останні дні почастішали випадки виявлення сипного тифу...».

Документи свідчать про жахливі факти голо­ду, про те, як люди втрачали свою людську подобу, перетворювалися на звірів - йдеться про людоїдство. Колишній житель Херсона Н.Б.Кузьменко згадував про те, що жителька Хорлів Кулішиха крала дітей, різала їх на м'ясо. У Високопільському районі було відзначено  два випадки людоїдства на грунті голоду. У сім'ї одноосібника із села Заградовка в лютому 1933 року вмер 12-річний син від висна­ження. Мати померлого разом із сусідкою роз­рубали труп хлопця на частини і вжили у стра­ву...

Вказувати на причину - голод - під час реєстрації смерті не дозволялося, у свідоц­твах проставляли вигадані хвороби. У селах співали невеселі частівки: «Батько в СОЗі, мати в СОЗі, діти валяються на дорозі, нема хліба, нема сала, контратація забрала...»

У березні 1933 року у зведеннях Дніпропетровського  обласного ДПУ зазначалося: «У Нижньосірогозькому районі голодує 73 сім'ї, опухлих - 295, померлих - 46; у Високопільському - голодуючих сімей колгоспників - 87, опухлих - 162, померлих - 100; у Генічеському - голодуючих сімей - 154, опухлих - 430, померлих - 48. Вимирали від голоду села, будинки пере­творювалися в руїни, сади вирубувались». У спустілі села Херсонщини (Скадовський, Голопристанський, Каховський, Хорловський райони) насильницьки були переселені з далекого Узбекистану у вересні 1932 року 15 тис. «тамтеш­ніх куркулів», які повинні були замість хліба засіяти поля бавовною.

Дуже постраждало селянство України від Постанови уряду від 17 серпня 1933 року «Про охорону майна державних підприємств, колгос­пів та кооперацій і зміцнення суспільної (соціа­лістичної) власності». Цю постанову народ про­звав «Законом про 5 колосків». За будь-яку невелику кількість зірваних чи підібраних на полі стеблин хлібного зерна людину могли кинути до в’язниці, конфіскувати майно і навіть засудити до вищої міри покарання. Ось як згадує один із жителів с. Арнаутки (Комишани) цей важкий час: «Нерадісно зустрічало літо квітуче село, що потопало в садах. Як молода під він­цем у білому, стояло село, але жодного веселого обличчя не можна було зустріти на вулицях. Навіть безтурботна молодь не співала своїх пі­сень перед заходом сонця. Кістлява рука голоду простягнулась у більшість хат, хмара голоду і смерті висіла над селянами. Люди пухли від голоду, хоча врожай 1932 року був непоганий. Хлібозаготівлі забрали увесь хліб у селян, зер­но, муку до останнього кілограма. Вночі спійма­ли людей на полі за крадіжку колосків. Ці голодні люди захотіли вночі зрізати на своєму полі сніп напівдостиглого зерна, щоб нагодувать дітей. На другий день відбулась виїзна сесія суду. Вирок - по 5, 8, 10 років далеких таборів».

У кінці зими 1933 року голод на Україні набрав страхітливих розмірів. Вимирання селян стало масовим. Люди у селах їли кору дерев, мишей, горобців. Кожен день у кожному селі ховали в братських могилах померлих від голоду селян. Один із очевидців згадує: «В село Широка Балка я приїхав увечері. Зі сходом сонця мене розбудили незвичні для міського вуха звуки: жалібно дзвонили церковні дзвони, як за   покійником. Дев'ять покійників за день у цьому невеличкому селі, а завтра те ж, що й сьогодні».

Відомі випадки голодних селян­ських бунтів, хоча й рідкі (у порівнянні з 1932 роком). А в цей час біля причалу Херсонського елеватора швартувалися іноземні пароплави, на які завантажували пшеницю. День і ніч пливло зо­лоте зерно у трюми пароплавів, а на вули­цях вили холодні вітри, оплакуючи похорони за похоронами. Селяни знали, обурювалися, що хліб, який не бачать їхні діти, продають за кордон. «Наш хліб вивозять для буржуазії, а нас голодними залишають».

Тільки у кінці 1933 - па початку 1934 років голод поступово було ліквідовано.

 

Підготовлено Валерієм ІВАНОВИМ

за матеріалами обласного державного архіву.

 

Переглядів: 1111 | Додав: cun-kh | Рейтинг: 0.1/56 |
Всього коментарів: 0
Дописувати можуть тілки реєстровані Користувачі.
[ Регистрация | Вхід ]
Copyright Dr ku4er labs © 2017
Хостинг від uCoz