Як відомо, 23 лютого оголошене у нас Указом Президента України Л. Кучми від 23.02.99 р. № 202/99 Днем захисника Вітчизни. Ніяких особливих подій в Україні в цей день не відбувалося. Свято це просто змавповано з російського Кучмою за поданням його родича, колишнього міністра оборони Кузьмука. Правда, і в Росії, виявляється, нічим того дня не прославилися захисники їхньої, а не українців, вітчизни.

Під Псковом російська червона армія в цей день ніякої перемоги над німцями не здобула, як про це горлала радянська пропаганда, а навпаки - зазнала ганебної поразки. Але для виправдання "свята" було знайдено газетну замітку, в якій мова йшла про пожертви простих громадян на потреби червоної армії. Оце і вся слава сусідніх захисників їхньої вітчизни. А для підтвердження цього звернемось, як кажуть, до першоджерел.

В ПЗТ Лєніна, т. 35 1962 р. вид., на стор. 384 читаємо:"...армия воевать не может. Неделя войны с немцами, перед которыми просто бежали наши войска, с 18 по 24 февраля 1918 г., вполне доказала это". А в роботі "Тяжелый, но необходимый урок" (стор. 394) Лєнін про бої 18-24.02.18 р. пише: "С одной стороны, безудержный разгул "резолютивной" революционной фразы... С другой стороны, мучительно-позорные сообщения об отказе полков сохранять позиции, об отказе защищать даже нарвскую линию, о неисполнении приказа уничтожать все и вся при отступлении; не говорим уже о бегстве, хаосе, безрукости, беспомощности, разгильдяйстве". І на довершення цього Постановою Ради народних комісарів про прийняття німецьких умов миру, прийнятою 24 лютого в 4.30 ночі (стор. 381) в Брест-Литовську за завданням Лєніна Троцький віддав німцям Україну, 245 тонн золота, Балтійський та Чорноморський флоти, 915 заводів тощо.

Як відомо з енциклопедій, проголошене на знак солідарности жіночого пролетаріату у боротьбі за рівні економічні і політичні права жінки з чоловіком міжнародним жіночим днем - 8 березня було вирішено святкувати на другій Міжнародній конференції жінок-соціалісток в Копенгагені у 1910 році з пропозицією Клари Цеткін.

Це схоже було на провокацію. Адже гасло закликало безправне пролетарське жіноцтво на боротьбу з такими ж безправними пролетарями - чоловіками. В Україні ж уперше почали святкування Міжнародного жіночого дня лише 23 лютого 1913 р. Та ні тоді, ні сьогодні безпросвітні пролетарі не знали і не знають глибших коренів і підстав для святкування.

Їх ще в 2005 році детально описав Андрій Волинець в одній із газет, посилаючись на книгу Есфірі Старого Заповіту Біблії. До речі, в українському перекладі ця книга досі не друкується. Мова там іде про часи, коли юдеї перебували під владою великого царя Артаксеркса, який керував з міста Сузи ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії. На третьому році правління Артаксеркса загордилася його дружина цариця Астинь. Цар вирішив підшукати слухнянішу дружину. Одним з перших про це дізнався юдей Мардохей, який служив при дворі і виховував сестру Гедаса - Есфір. Її він і запропонував у царський гарем. Есфір сподобалася царю, на сьомий рік панування Артаксеркса Есфір стала царицею замість Астині. Але зв'язків зі своїм вихователем не розривала. Це не сподобалося царським євнухам Гавафу і Феррі.

Напевне, вони вирішили звести порахунки з Мардохеєм. Але останній їх випередив. Через Есфір він передає Артаксерксу звістку про змову євнухів убити царя. Справу начебто дослідили і євнухів повісили. Після цього правицею царя стає Аман Македонянин, якому не подобалась поведінка юдеїв. Останні не виконували законів царя. Аман добивається покари порушників законів. На дванадцятий рік царювання Артаксеркса було кинуто пур - жереб для визначення місяця покари. Жереб випав на місяць Адар (лютий-березень). Мардохей попереджає Есфір, що їй також не вдасться врятуватися у царському домі від кари. Він спонукає її скористатися своїм високим становищем і врятувати одноплемінників. Есфір знесилюється постом, викликає до себе співчуття, переконує царя у тому, що Аман не правий. Артаксеркс змінює свій гнів. Возвеличує на місце Амана - Мардохея. І 13-14 числа місяця Адара, що співпадає з днем 23 лютого нашого календаря за новим стилем, або 8 березня за старим стилем, коли мали карати юдеїв, які не виконували закони, було вбито 75 тисяч тих, кого юдеї вважали своїми ворогами. Хоча про ознаки ворожости не йдеться у книзі, серед жертв були жінки і діти Амана. Десятеро його синів було повішено. Відтоді ці дні юдеї називають Пуримом-жеребом і святкують їх щороку.

І Клара Цеткін (Ейснер), і Лев Троцький (Бронштейн) - організатор червоної армії - на відміну від затурканих пролетарок та пролетарів, добре знали і книгу Есфірі, і традиції свого народу. Тому не випадково саме ними було запропоновано вшановувати своє єдине для юдеїв свято 23 лютого і 8 березня.

Дарма, що під трохи іншим соусом.

Є. ВОДЯНИЙ