Держава має свої атрибути: прапор, гімн, герб, гроші тощо, але головним атрибутом я зважаю армію. Збройні Сили України складаються з трьох видів військ: Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили.

Рух за відродження власних Збройних Сил, реформування та створення національних армій розгортався в залежності від загальних процесів національно-державного розвитку, зрілості, чисельності громадсько-політичних організацій. Не дивно, що найшвидше ці процеси розпочалися у країнах Балтії. Дуже активні громадські організації виникли і в Україні. Вони розпочали бойкотування військкоматів, організували публічне спалення військових і партійних документів. Юридичною підставою таких дій була ст. 51 Женевської конвенції 1949 р., яку підписав Радянський Союз і за якою держава-окупант не може змушувати громадян окупованої території служити в армії країни-окупанта.

Мені в 1991 р, виповнилося 18 років і треба було йти до війська. На той час Україна не мала незалежності, і тим більше власної армії. На території України перебувала окупаційна совєцька армія. Служити в якій було ганебно, совєцькі війська на початку 90-тих років XX століття розмазали свою честь на вулицях Тбілісі, Вільнюса тощо. Це були дійсно окупанти! У середині 1991 року я звернувся в Департамент охорони краю Литовської республіки з проханням прийняти мене на службу, але відповідь була така: треба бути громадянином Литви і знати державну (литовську) мову. У серпні Україна стала незалежною.

Заколотники зустріли могутній спротив з боку нового керівництва Росії. Вже 21 серпня стало ясно, що дні існування ГКЧП є ліченими. Скликаний нарешті 24 серпня 1991 року український парламент, скориставшись розгубленістю депутатів-комуністів, ухвалив Акт проголошення незалежності. Того ж дня Верховна Рада тепер уже незалежної держави ухвалила постанову «Про військові формування на Україні». Це перший документ, який стосується створення національних Збройних Сил.

У Верховній Раді 29 серпня 1991 року відбулася робоча зустріч з командувачами військових округів, флоту, армій, командувачами з'єднань, які дислокувалися в Україні. З вересня 1991 року Верховна Рада звернулася з відозвою до усіх військовиків, частин, з'єднань і об'єднань, що дислокувалися в Україні і за її межами, в якому підтвердили курс на підтримку військових формувань, гарантії у збереженні всіх пільг, пенсій і допомог, якими користувалися військовики і члени їх родин. Цього ж дня Верховна Рада призначила Міністром оборони Костянтина Морозова. Газеті «Народна армія», правонаступниці органу Київського військового округу «Ленинское знамя», надано статус центрального органу Міністерства оборони України.

З 10 жовтня 1991 р. розпорядженням прем'єр-міністра України для Міністерства оборони було виділено один з будинків комплексу колишнього ЦК КПУ на вулиці Орджонікідзе (тепер вул. Банківська). Саме тут працювала ініціативна група, яка розробила проекти законодавчих актів, структуру Збройних Сил  України і Міністерства оборони. Москва нарощувала протидію законотворчості України в питаннях будівництва власних Збройних Сил.

6 грудня 1991 р. Верховна Рада ухвалила закон «Про оборону України», «Про Збройні Сили України». Того ж дня було затверджено текст військової присяги, яку у залі Верховної Ради першим склав Міністр оборони К.Морозов.

Уже перед 1992 р. стало ясно: процес творення Збройних Сил України набрав незворотного характеру, і з цим мусили рахуватися як керівництво Росії, так і світова громадськість. Державність України набирала усіх необхідних елементів.

Україна з хвилюванням чекала 3 січня 1992 р., коли у військових формуваннях, дислокованих на її території, розпочнеться складання української військової присяги. Складання присяги на вірність народу України з 3 січня розпочалося і у військових округах. Цей процес зупинити вже було неможливо. За перші два тижні на вірність Україні присягнуло 240 тис. військовиків. На Святий Вечір 6 січня 1992 р. наш батальйон, у якому я проходив строкову військову службу, склав присягу на вірність народу України.

Адже тільки тоді Збройні Сили здатні будуть вирішувати поставлені перед ними завдання, коли вони комплектуватимуться національне свідомими солдатами і офіцерами, які вірно служитимуть Україні і українському народові і надихатимуться на цю службу беззавітною вірністю українській національній ідеї, як служили їй, наприклад, герої Крут, Українські Січові Стрільці, бійці УПА.