Мова –душа нації
Серед майже шести тисяч мов, які налічуються в сучасному світі, більшість не мають своєї писемності й державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців. Українська мова належить до давнописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Наша мова, як і будь-яка інша, посідає унікальне місце. Вона належить до східнослов'янської підгрупи слов'янської гілки індоєвропейської сім'ї, і найближчою до неї є білоруська. Іноземні дослідники часто підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською. Показово, що 1934 р. в Парижі було проведено своєрідний конкурс мов світу, на якому українська посіла третє призове місце після французької та перської мов. Українська літературна мова сформувалася на базі середньо наддніпрянських говірок. Основоположником нової української літературної мови є Тарас Шевченко, який своїм творчим подвижництвом підніс її на високий рівень суспільно-мовної та словесно-художньої культури.
За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважають рідною 67,5 відсотка опитаних. Ганебний показник, якщо врахувати, що за останнім переписом українці становлять 77,8 відсотка від усього населення України. Це означає, що найменше 3,5 мільйона українців залишаються духовно ущербними, бо людину, що проживає на своїй етнічній землі, але не вважає її рідною, важко назвати повноцінною.
Упродовж століть Україна зазнавала від своїх найближчих сусідів спланованих і жахливих за своїми наслідками акцій геноциду, масових переселень, голодомору, лінгвоциду й денаціоналізації. На найвищому державному рівні видавалися закони, постанови та розпорядження про заборону, викорінення й асиміляцію української мови. Результати цієї політики відлунюють у сьогоденні. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну якість, натомість у багатьох регіонах утворився її своєрідний покруч - «суржик».
Є такий виродок, як Андрій Данилко, який виступає на сцені в образі Вєрки Сердючки. То що вона, чи воно робить з нашої мови? Цей комедіант є інтелектуально і духовно убогою людиною. Суржик є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася впродовж віків, і може привести до її спотворення та навіть зникнення. Спотворена ж мова робить мислення людини примітивним.
Утративши свою мову, народ гине як окрема історична величина і стає населенням, контингентом, електоратом, біомасою тощо. «Різні мови... є в дійсності різними світоглядами. Своєрідність мови впливає на сутність нації, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, для якої вона чужа. Тому уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія й філософія пов'язує із внутрішнім світом людей», - зазначав німецький мовознавець В.Гум-больт.
Виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося, - це, передусім, шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова - своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування.
Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало. Як мудро зауважено, іноземну мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити все життя.
Будьмо ж розсудливими, не губімо своєї неповторної, Богом даної, мови!
